Безпека дитини-інструкція для батьків      

1. Якщо дитина вміє говорити, вивчіть із нею у першу чергу її повне П.І.Б., адресу проживання, місце роботи батьків, як дістатися додому або до вас на роботу, домашній та мобільні телефони батьків, дату свого народження.

2. Якщо дитина відправляється гуляти або виходить з вами в місто, покладіть в її кишеню заламіновану «візитку» або паперовий листочок в водонепроникному мішечку з контактною інформацією, що представлена вище.

3. Маленьких дітей не відправляйте на прогулянку одних; для дітей старшого віку обмежте місце прогулянки, час, позначте час контрольного контакту з вами.

4. Суворо накажіть дитині питати дозволу, якщо вона кудись хоче відійти з обумовленого місця прогулянки;

5. Фотографуйте дитину кожні три місяці, бажано в звичайному одязі, в звичайному повсякденному вигляді – близько 80% батьків зниклих дітей не мають свіжих фотокарток дитини; майте завжди в межах досяжності найсвіжіше фото дитини;

6. Купіть дитині телефон і домовтеся з нею про зв’язок в певні проміжки часу, телефонуйте дитині самі, якщо вона не виходить на зв’язок у встановлений час.

7. Підключіть дитині послугу мобільного оператора з визначенням місцезнаходження за телефоном.

8. Регулярно пояснюйте дитині правила дорожнього руху, правила безпеки в громадських місцях, говоріть про те, що не можна брати від незнайомих людей їжу, напої, іграшки, йти з ними, якщо ви її про це не попереджали, і навіть просто спілкуватися без присутності батьків або супроводжуючих дитину дорослих.

9. Будьте в курсі того, з ким спілкується ваша дитина, знайте їх контактні дані, адресу проживання.

10. Хай завжди у вас будуть контакти вчителів, тренерів, керівників гуртків.

11. Будьте в тісному контакті з дитиною, стежте за змінами в її настрої, відразу намагайтеся з’ясувати причини.

Анкета для батьків «Чи можете Ви?»            

 А – можу і завжди так роблю.

 Б – можу, але не завжди так роблю.

 В – не можу.

1. У будь-яку хвилину залишити свої справи і приділити увагу дитині.

2. Радитись з дитиною, не зважаючи на її вік.

3. Зізнатися дитині, що ваші дії стосовно неї були помилковими.

4. У випадку, якщо були не праві, вибачитися перед дитиною.

5.Володіти собою і зберігати спокій, навіть якщо вчинок дитини вивів Вас із

рівноваги.

6.Поставити себе на місце дитини.

7.Повірити хоча б на хвилину, що Ви – добра фея (добрий король).

8.Розповісти дитині повчальну історію зі свого дитинства, яка показує Вас не зовсім у вигідному світлі.

9.Завжди уникати слів, які можуть ранити дитину.

10. Пообіцяти дитині виконати її бажання за умови її гарної поведінки.

11.     Виділити дитині один день, коли вона зможе робити все, що забажає, вести себе, як захоче.

12.     Не реагувати, якщо ваша дитина незаслужено вдарила, образила іншу дитину.

13.     Не звертати увагу на дитячі сльози та прохання, якщо ви впевнені, що це каприз, швидкоплинна примха.

Порахуйте бали:

А – 3 бали, Б – 2 бали, В – 1 бал.

Якщо Ви набрали від З0 до 39 балів.

Ваша дитина – найбільший скарб к вашому житті. Ви намагаєтесь не тільки зрозуміти, але й пізнати її, ставитись до неї з повагою, дотримуєтеся найбільш прогресивних методів виховання. Ви на правильному шляху І можете розраховувати на гарні результати.

 Якщо Ви набрали від 16 до З0 балів.

Піклуватися про дитину для Вас найголовніше. Ви маєте здібності вихователя, але на практиці не завжди послідовно і цілеспрямовано їх використовуєте. Інколи Ви дуже суворі або занадто м’які, крім того, маєте схильність до компромісів, що послаблює виховний ефект. Вам слід серйозно замислитися над своїм підходом до виховання дитини.

Якщо Ви набрали менше 16 балів.

У Вас серйозні проблеми у вихованні дитини. Вам не вистачаєш або знань, або бажання і прагнення виховати дитину творчою особистістю, а, можливо, і того, й іншого. Ми радимо Вам звернутися за допомогою до спеціалістів – педагогів та психологів, ознайомитися з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості – дуже складний і відповідальний процес. Ось чому виконання батьківського обов’язку приносить людині  моральне задоволення.

Як заохочувати дитину в сім’ї

 Пам’ятка для батьків

1.  Якомога частіше схвально усміхайтесь своїй дитині і коли вона миє посуд, і коли робить уроки, і коли грає.

2. Заохочуйте свою дитину жестами: їй буде завжди тепло і затишно, якщо мама торкнеться її голови під час виконання уроків, а тато схвально обійме й потисне руку.

3.  Словесно  висловлюйте  схвалення  найменшим  успіхам  своєї дитини, її поведінки.

4.  Використовуйте частіше  вирази:  «ти  правий»,  «ми  згодні  з твоєю думкою» – це формує в дитини самоповагу, розвиває здатність до самоаналізу  і критичність мислення.

5.   Даруйте  своїй  дитині  подарунки та  при  цьому  учіть  її  їх приймати.

6.   Формуйте в своїй сім’ї традиції  заохочення дитини: день народження, Новий рік, кінець навчального року, 1 вересня, успішний виступ, сюрпризи, привітання і т. д.

7.   Вчіть свою дитину бути вдячною за будь-які знаки уваги, виявлені до неї, незалежно від суми грошей, витрачених на подарунок.

8.    Даруйте подарунки своїй дитині не лише з урахуванням її бажань, але й з урахуванням можливостей своєї сім’ї.

9.   Для  заохочення  своєї дитини  використовуйте  не  лише  подарунки матеріального плану, але й моральні заохочення, вигадані вами, які згодом стануть реліквією в архіві сім’ї вашої дитини (грамоти власного виготовлення, вірші, газети й дружні шаржі тощо).

10.  Якщо хочете використовувати як заохочення гроші, використовуйте цю можливість для того, щоб дитина вчилася ними розпоряджатися розумно.

11. Якщо дитина заохочується грошима, ви повинні знати, яким чином вона ними розпорядилася, а згодом обговорити це із нею.

12. Дозволяйте своїй дитині мати кишенькові гроші, та не залишайте їх витрачання без аналізу  дитиною з вами.

Діагностика темпераменту

 Темперамент — одна із основних якостей людини, індивідуальні властивість психіки, що визначає динаміку психічної діяльності людини.

 Властивості темпераменту

 Сенситивність — швидкість психічної реакції людини на міцні зовнішні впливи.

 Активність — ступінь наполегливості, енергійності людини у досягненні певної мети.

 Реактивність — ступінь мимовільної психологічної реакції людині на внутрішні та зовнішні впливи однакової сили (погрози, образи).

 Співвідношення реактивності та активності — співвідношення впливів навколишнього середовища на психіку й залежність  внутрішнього світогляду людини від мети та поглядів.

 Емоційна збудженість — виникнення емоційної реакції від слабкого впливу будь-якого чинника на психіку людини.

 Психічний темп — швидкість протікання різних психічних процесів (темп мовлення, рух, запам’ятовування, винахідливість, швидкість розуму тощо).

 Тривожність — здатність людини відчувати тривогу у різних життєвій ситуаціях, дуже часто без причин.

 Екстраверсія — залежність психічної реакції, дій, поведінки людини від зовнішніх впливів на людину.

 Інтроверсія — залежність психічної реакції та поведінки від думок, пов’язаних з минулим або майбутнім.

 Товариськість — ступінь інтенсивності спілкування, комунікабельності людини, широти контактів з оточенням.

 Ригідність або пластичність — дві взаємопротилежні якості, які показують ступінь пристосування людини до зовнішніх впливів або ступінь конструктивності поглядів, звичок, поведінки.

Резистентність — ступінь опору втомі 

Шановні батьки, пам'ятайте:

·        Покарання – моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.

·       Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

·        Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

·        Покараний – вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилося. Про старі гріхи жодного слова. Не заважайте починати життя спочатку.

·        Хоч би що там трапилося, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною  як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

·        Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї – ваше засмучення.

·        Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, краще розуміти один одного.

·        Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, навчитись інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах систем залякування дітей, безумовно, заслуговує

осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості  та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко приводять до психастенічних реакцій, імпульсивних дій та ефектів.

Існує термін «шкільна фобія», тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розставатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то зазвичай вона перебуває в умовах гіперопіки  з боку батьків.

Іноді батьки самі побоюються школи і побіжно навіюють це своїм дітям або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру й тим самим створюють у неї «навчальну фобію».

Як результат – у дітей виникає невпевненість у власних силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка чекати на допомогу в найпростішій ситуації.

Батьки при цьому керуються прагненням досягти успіху за будь-яку ціну. Вони забувають, що діти і в школі залишаються дітьми – їм хочеться погратися, побігати, «розрядитися», тобто потрібен час, щоб стати такими ж свідомими, якими їх хочуть бачити дорослі.

Важливо пам’ятати, що при спілкуванні з дітьми варто уникати погроз, наказів, критики з переважанням негативізму, образливих прізвиськ, допиту безапеляційних стверджень, несвоєчасних покарань.

Погрози – викликають страх, почуття підлеглості, образу ворожість: «Якщо ти цього не зробиш, залишишся без ласощів»; «Роби так, як тобі сказано, і не став зайвих запитань»; «Якщо ти не можеш своєчасно виконувати домашні завдання, я серйозно подумаю над тим, чи не слід заборонити тобі гуляти на вулиці (або сидіти біля комп’ютера, або займатися в спортивній секції).

Накази – виявлення влади над іншою людиною, що руйнує атмосферу рівноправності (між тим у певних ситуаціях їх можна  застосовувати, але досить обережно): «Тобі це говорить батько(мати), ти повинен його (її) слухатись», «Як тобі не соромно так розмовляти з дорослими, негайно припини»; «Я тобі забороняю товаришувати з…».

Критика з переживанням негативізму без надії на виправлення (досить небезпечна для дитини, оскільки залишає дитину без батьківської любові та підтримки) «Ти зовсім не навчений працювати»; «Твої зошити такі неохайні!»; «Ти не слідкуєш за своїми речами, вони у тебе розкидані, де завгодно».

Образливі прізвиська, що принижують гідність людини незалежно від віку: «Так може поводити себе тільки упертий віслюк»; «Таке може сказати лише дурень»; «І в кого тільки такий йолоп міг уродитися» (зрозуміло, що всі ці репліки тільки закріплюють у свідомості дитини «модель приниження інших» і руйнують її самооцінку, знижуючи її захисні механізми ).

Допит – образливе з'ясування несуттєвих деталей, що фактично є проявом недовіри до дитини: «Ну то скільки годин у тебе пішло на це?»; «Скільки це коштувало?»; «Чого це ті так пізно?»; «Чим ти займаєшся?».

Безапеляційне ствердження мотивів поведінки: «Ти ніколи не мав бажання цим займатися»; «Ти не хочеш поводитися належним чином мені на зло»; «Ти скупий» тощо є руйнівними для її психічного здоров'я, оскільки не дають можливості розібратися в її діях, створюючи стіну вигаданих нереальних фактів.

Несвоєчасні поради в той момент, коли дитина просто хоче, щоб її вислухали: «Якби у тебе на столі був лад, то не довелося б хвилюватися, коли ти шукаєш потрібні папери»; «Чому ти не зробила це так, як я тобі казав, отепер маєш»; «Просто не звертай на це увагу».

Дуже важливо, щоб батьки пам’ятали про те, що обговорюючи з дитиною її поведінку, вони повинні намагатися підкреслити, що взагалі задоволені дитиною як особистістю. Це можна зробити, кажучи: «Ти припустився кількох помилок, але подивись, як ти…». Цим протиставленням батьки дають дитині зрозуміти, що можна робити помилки, але їх більше цікавлять успіхи дитини, а не її помилки.

Батьки мають використати такі слова, які сприяють розвитку «Я - концепції» і почуття адекватності дитини. Протягом дня батьки мають можливість створити у дитини почуття власної корисності та адекватності. Один шлях полягає в тому, аби продемонструвати дитині ваше задоволення від її досягнень або намагань. Інший шлях – навчити дитину справлятись з різними завданнями. Цього можливо досягти з допомогою установки: «Ти можеш це зробити».

Отже, уникайте, остерігайтеся деяких невдалих реплік на адресу своїх дітей. Аналізуйте свої дії та щовечора пригадуйте, скільки разів ви сказали дитині:

-         я зайнята;

-         подивися, що ти накоїв;

-         не говори так швидко;

-         це треба робити не так;

-         неправильно;

-         коли ж ти нарешті навчишся?!

-         скільки разів я тобі казала;

-         ні, я не можу.

Уникаючи цих реплік, ви можете підтримати свою дитину, додаючи їй впевненості,

що ви до неї небайдужі.

Навіть якщо дитина і не дуже добре щось робить, батьки мають довести їй, що їхні почуття до неї не змінився. Корисними можуть бути такі висловлювання:

- Мені буде дуже приємно спостерігати за тим, що відбувається!

- Якщо все буде не так, як тобі хотілося, для тебе це буде гарним уроком.

- Усі ми люди, й всі припускаємось помилок. Врешті-решт, виправляючи свої помилки, ти теж вчишся.

Для того щоб довести свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити таке:

·        забути про минулі поразки дитини;

·        допомогти дитині набути впевненості в тому, що вона впорається з отриманим завданням;

·        дозволити дитині розпочати «з нуля», спираючись на те, що батьки вірять в неї, в її здатність успіху;

·        пам’ятати про минулі успіхи й повертатися до них, а не до помилок.

Дуже важливо піклуватися про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це вимагатиме від батьків зміни ставлення до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і підсилює  впевненість у своїх силах як у дитини, так і у батьків. Отже, щоб підтримати дитину, необхідно:

1.      Спиратися на сильні сторони дитини.

2.      Уникати підкреслення невдач дитини.

3.      Показувати, що задоволені дитиною.

4.      Вміти і бажати демонструвати любов до дитини.

5.      Вміти допомогти дитині поділити великі завдання на менші, такі з якими вона може впоратися.

6.      Проводити більше часу з дитиною.

7.      У взаємовідносинах з дитиною активно використовувати гумор.

8.      Знати про всі спроби дитини, які вона здійснила, щоб виконати завдання.

9.      Вміти взаємодіяти з дитиною.

10.  Дозволяти дитині самій вирішувати проблеми ті, де це можливо.

11.  Уникати дисциплінарних заохочувань і покарань.

12.  Приймати індивідуальність дитини.

13.  Проявляти емпатію (розуміння відношень, почуттів, психічних станів іншої особи) і віру в свою дитину.

14.  Демонструвати оптимізм. Існують слова, які підтримують дитину, й слова, й слова, які руйнують її віру в себе. Наприклад, слова підтримки:

- Знаючи тебе, впевнений, що ти все зробиш добре.

- Ти робиш це дуже добре.

- У тебе є деякі думки щодо цього? Чи готовий ти почати?

- Це серйозний виклик, але я впевнений, що ти готовий до цього.

Слова розчарування:

-         Знаючи тебе і твої здібності, гадаю, ти можеш зробити це набагато краще.

-         Ти можеш зробити це набагато краще.

-         Ця ідея ніколи не буде реалізована.

-         Це для тебе занадто складно, тому я сам це зроблю.

Батьки часто плутають підтримку з похвалою і нагородою. Похвала може бути і не бути підтримкою. Наприклад, дуже щедра похвала може здатись дитині нещирою. В іншому випадку вона може підтримати дитину, яка має осторогу, що не відповідає батьківським очікуванням.

Підтримка базується на тому, щоб допомогти дитині відчути свою потрібність. Різниця між підтримкою і нагородою визначається часом та ефектом. Нагорода звично видається дитині за те, що вона зробила дещо дуже добре, або за її досягнення в певний період часу. Підтримка, на відміну від похвали, може надаватися за будь-якої спроби або невеликого прогресу.

Коли я виявляю задоволення від того, що робить моя дитина, це підтримує її і стимулює продовжувати справу або робити нові спроби. Вона отримує задоволення від себе.

Підтримувати можна з допомогою:

·        окремих слів («гарно», «охайно», «прекрасно», «чудово», «вперед», «продовжуй»);

·        висловлювань («Я пишаюся тобою», «Мені подобається, як ти працюєш», «Це дійсно прогрес», «Я задоволений твоєю допомогою», «Дякую», «Все гаразд», «Добре, дякую тобі», «Я задоволений що ти в цьому брав участь», «Я задоволений, що ти намагався це робити, хоча все вийшло зовсім не так, як ти цього очікував»);

·        дотиків (поплескати по плечу; доторкнутись до руки; м’яко підняти підборіддя дитини; наблизити своє обличчя до її обличчя; обійняти її);

·        спільних дій, фізичної взаємодії (сидіти, стояти поруч з дитиною; м’яко вести її; гратися з нею; слухати її; їсти разам з нею);

·        вираз обличчя (усмішка, підморгування, кивок, сміх).